Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні касаційної скарги захисника засудженого про скасування вироку, яким його визнано винним у розбещенні та зґвалтуванні малолітньої (ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 152 КК України). Чоловіку призначено покарання у виді 14 років позбавлення волі. 

Прокурори довели, що після смерті дружини засуджений, залишившись з двома дітьми, мешкаючи у будинку своєї матері, розбещував та ґвалтував свою п’ятирічну доньку, користуючись безпорадністю дитини. 

Свою причетність до вчинення злочинів він категорично заперечував та, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, вигадав версію про те, що дитина його обмовила. 

Завдяки доказам, здобутим ювенальними прокурорами із застосуванням стандартів правосуддя дружнього до дитини, версія засудженого повністю спростована. Висновок психологічної експертизи та показання дитини, надані під час розслідування дистанційно за участю психолога, покладено в основу обвинувального вироку. З метою недопущення повторної психологічної травматизації дитини до суду для допиту вона не викликалась. 

За принципової позиції ювенальних прокурорів судом касаційної інстанції поставлена крапка у судовому провадженні, рішення якого є важливим для формування усталеної судової практики щодо кримінальних правопорушень проти статевої свободи та недоторканості дітей.