Офіс Генерального прокурора ініціює зміни до кримінального законодавства, а також готує листи орієнтування для обласних прокуратур щодо більш виваженого ставлення до оцінки та кваліфікації правопорушень, вчинених у місцях позбавлення волі. Такі рішення напрацьовано у ході круглого столу під головуванням заступника Генерального прокурора Олексія Симоненка за участі провідних національних експертів неурядових організацій з пенітенціарної тематики. Участь у обговоренні взяли, зокрема, Міжнародна організація «Dignity», ГО «Україна без тортур», ГО «Український інститут з прав людини», БО «Freezone», представники Державної кримінально-виконавчої служби та Міністерства юстиції, а також профільного підрозділу Офісу Генерального прокурора з протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах.

Європейський комітет з питань запобігання катуванням під час своїх візитів до України неодноразово звертав увагу на норми статті 391 КК України, яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до трьох років за злісну непокору вимогам адміністрації установ відбування покарань. У своїх звітах за 2017 та 2018 роки Комітет вимагав від України скасувати цю статтю. А також зазначив, що підхід до роботи з «важкими» в’язнями, які не підкорюються вимогам адміністрації, у вигляді послідовного накладання на них дисциплінарних санкцій наростаючої тяжкості, а потім кримінального покарання у вигляді додаткового ув’язнення є надмірним та не має використовуватися.

За даними Офісу Генерального прокурора протягом 2019 – 2021 років було ухвалено 262 вироки за цією статтею, які набрали законної сили. При цьому у переважній більшості випадків злісна непокора з боку в’язнів проявилася у формі відмови засудженого від прибирати приміщення, брати участь у благоустрої території, проходити особистий огляд, виходити з приміщення камери, привести одяг у належний стан, прибути на засідання дисциплінарної комісії тощо. Такі ж порушення в інших випадках кваліфікуються як дисциплінарне правопорушення, а не злочин.

Крім того, тільки у третині кримінальних проваджень долучено відеозаписи, які підтверджують факт вчинення засудженим злісної непокори представнику адміністрації, які надалі долучаються судами як речові докази.

На існування подібної практики та її негативні наслідки неодноразово звертали увагу й представники правозахисних організацій, які вказували на те, що відсутність чіткого визначення об’єктивної сторони цього злочину створює підґрунтя для різного роду зловживань з боку адміністрації пенітенціарних установ та органів досудового розслідування. Адже вони фактично мають можливість застосовувати за одні й ті самі правопорушення в’язнів як дисциплінарну, так й кримінальну відповідальність.

Учасники круглого столу працювали над пошуком шляхів вирішення проблеми різного тлумачення цієї норми кримінального законодавства.