Представники Офісу Генерального прокурора разом зі слідчими Служби безпеки та Національної поліції пройшли дводенний практичний тренінг у столиці Хорватії, присвячений розслідуванню воєнних злочинів.

Загалом 30 учасників з України в рамках навчання обмінювалися досвідом з хорватськими колегами щодо особливостей та викликів у сфері фіксації та розслідування злочинів цієї категорії.

Хорватські експерти поділилися найкращими практиками та типовими проблеми щодо розслідування воєнних злочинів, скоєних під час Війни за незалежність 1991-1995 рр., розшуку зниклих безвісти, створення програм підтримки потерпілих та свідків.

Про свої враження від спеціалізованого тренінгу у Загребі розповіли директорка Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків Вероніка Плотнікова, заступниця начальника Департаменту захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Олеся Волошина і заступник начальника відділу Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Дмитро Осіпов.

«Хорватія – одна з країн Європи, яка чи не найбільше нас розуміє, адже також мала жахливий досвід війни та окупації власних земель. Цей воркшоп допоміг побачити, як, незважаючи на такий тривалий час, хорватська сторона розшукує загиблих, опікується пам’яттю та історією, щоби всі, хто отримав травми війни, знайшли свій вимір справедливості», – пояснює Вероніка Плотнікова.

Не менш цікавий досвід Хорватії у відкритті центрів підтримки потерпілих і свідків, адже у червні цього року при Офісі Генерального прокурора створено Координаційний центр підтримки потерпілих і свідків.

«Під час тренінгу було багато паралелей. Наприклад, нам розказали про методику розслідування підриву ГЕС «Перуча» в 1993 р., що дуже схоже на Каховську ГЕС. Або «фільтрація» та розстріл пацієнтів і медперсоналу лікарні у Вуковарі, що нагадує Маріуполь та інші міста України. Головна порада, яку нам дали хорватські колеги: провести пріоритезацію воєнних злочинів, виокремити категорії, якими варто займатися в першу чергу», – розповів Дмитро Осіпов.

За словами Олесі Волошиної, цінною була розповідь організаторів про власні проблеми та оцінка розслідувань у 30-річній ретроспективі.

«Якщо країна упустила якийсь тип злочину, то це впливає на подальший хід історії. Адже інші агресори розуміють свою безкарність. Висновок з хорватського досвіду: необхідно, передусім, фіксувати все, щоб не втратити жодного доказу. Особливо це стосується дітей. З урахуванням масштабів злочинів війни в України, це – величезний обсяг роботи. Маємо працювати чітко, системно і злагоджено, щоб жоден доказ злочину не було втрачено», – підкреслила прокурор.